Гуцульщина – край лісів та гір, край швидких річок та холодних потоків, край прекрасний, де найбільш збережена автентична матеріальна і духовна культура, а також у більшій мірі збереглась флора і фауна та неповторна природа, яка добре відома в цілому світі. Закоханий у цей прекрасний і суворий край уродженець Поділля Михайло Ломацький писав, що «тут, у гуцульських горах, як ніде інде, можна почути гомін віків і зачерпнути силу й віру в майбутнє, тут, у зелено-срібних водах озер і рік можна скупати й очистити не лише тіло, але й душу, та карпатським сонцем зігріти її, а, вийшовши на верх Говерли, побачити Бога й почути Його добротливий й ласкавий голос – голос Творця гуцульських гір». Місцеве населення – гуцули,  від яких походить назва Гуцульщина, завжди дивували відвідувачів та етнографів своїм вмінням зберегти прадавню самобутність, зокрема творчу, традиції, звичаї та обряди.

Верховину, що знаходиться в самому епіцентрі Гуцульщині, здавна називають краєм Черемоша. І в цьому є значна доля правди, бо більшість сіл району та його центр Верховина розташувалися на берегах Білого та Чорного Черемошів.

Верховинський район розташований у південній частині Івано-Франківщини, його загальна площа – понад 126 тис. га. Характерними для Верховинського району є коротке і дощове літо та протяжна зима.

В територію району входить більша частина Чорногірського хребта і Гринявсько-Чивчинські гори. На Верховинщині знаходиться й одна з найвищих красунь Українських Карпат – гора Піп-Іван (висота 2021 м.) Саме тут було споруджено обсерваторію, яка в післявоєнні роки була частково зруйнована, а сьогодні терпляче чекає на свою реставрацію.

Сьогодні у складі Верховинського району одне селище міського типу – районний центр Верховина – та 42 сільські населені пункти.

Більша частина території району вкрита лісом. Склад рослинного світу надзвичайно різноманітний, тут росте багато лікарських рослин.