Вихідний пункт - устя потоку Дземброня до Черемоша. Довжина траси 15 км. (3 км можна проїхати автотранспортом), вертикальний підйом 1295м.

Початок маршруту від Черемоша до стаї під Смотричем співпадає з описаним першим варіантом виходу на Смотрич. Від стаї йдемо наліво плаєм, який веде узбіччям Смотрича, і виводить на сідло між його вершиною і Стайками. Далі треба перейти на видне на заході сідло (1768 м) між головним хребтом Чорногори і Смотричем. Для цього траверзуємо південні схили Смотрича, перетинаючи кілька джерельних потічків Погорільця. На сідлі повертаємо наліво виходимо на головний хребет і доброю стежкою, без особливих труднощів досягаємо вершини Піп Івана з руїнами недобудованої астрономічної обсерваторії.

З вершини Піп Івана оригінально виглядає головний хребет Чорногори (північний захід), який визначається тільки Менчулом, Бребенескулем і наліво від нього Томнатиком, між ними видно конус далекої Говерли. Найближчими сусідами Пін-Івана є: на півночі - Смотрич, направо від нього - Стайки, на півдні - Шурин (1773 м) і на південному заході Васкул (1737 м) з величезним урвищем на східних узбіччях. На дальшому плані спостерігаємо на південному заході хребет, що замикає долину Білої Тиси з півдня. Це Мармароські Альпи. Справа наліво - Петросул (1784 м), стрункий Піп Іван Мармароський (1940 м), масивний Фархауль (1920 м) і Сціавул (1755 м).

Стежина починається з села Дземброня в південно-західному напрямі гори Смотрич. Дорога веде вгору по схилу під кутом 10-15° вздовж села, де по правій стороні трапляються поодинокі садиби селян. Пройшовши 300 метрів, ми виходимо на гірську долину Смотрич де дорога проходить то по рівнинній місцевості, то круто піднімається вгору по схилу під кутом 30°. По обидві сторони дороги долина покрита густим різнотрав’ям, де в основному переважає білоус стислий і костриця червона. Тут же деревій псевдо звичайний, стокротки багаторічні, дзвіночки і багато інших рослин, які ростуть на високих субальпійських лугах. Деревні породи представлені ялиною звичайною, буком лісовим, кленом-явором, осикою тремтячою, вербою сірою, березою бородавчастою. Кущі - малина звичайна, в підліску - ожина сиза. На гірській долині Смотрич можна відпочити і спробувати шматочок справжнього гірського долинного сиру, яким гостинно пригощають вас привітні жителі. Пройшовши ледве помітною стежиною завдовжки близько 400 м, ми заходимо в хвойний ліс з чистої ялини віком 90 років. У підліску проростають вовчі ягоди і шипшина звичайна. Стежина петляє між високим корінням ялин, які обплели кам’яні глиби, які з віком покрилися лишайниками і мохами, - типовими для даного висотного поясу. Через 250 м заходимо у високогірний пояс сосни гірської і вільхи зеленої, з поодиноким ялівцем звичайним. Непрохідні чагарники цих чагарникових порід розкидані по обидві сторони стежини, яка часто змінює свій напрям, то на схід, то на захід, щоб полегшити стрімкий кам’яний підйом. Подолавши цей важкий підйом, виходимо на пологіший схил гори, де по обидві сторони стежини видніються схили гори, покриті зарослями чорниці і брусниці разом з ісландським мохом. Незабаром вершина г. Смотрич (1991 м н.р.м). Тут можна відпочити і помилуватися пейзажами навколишніх гір. На північ розкинулося село Дземброня, яке розташоване на схилах гір Косарище і Степанець. На схід видно Шкорушнянський хребет, який виходить на південь на гору Підлісова. У західному напрямі, вниз по схилу гори, видно Вухатий камінь.

Далі маршрут проходить в південно-західному напрямі до основного Чорногорського хребта, який є межею Закарпатської і Івано-франківської областей. Тут стежина веде пологішим схилом, іноді обходячи кам’яні глиби різних форм, які стоять упоперек дороги. Через 500 м виходимо на широке плато, розміщене на південному заході, покрите чагарниками гірської сосни і рододендрона східно-карпатського. Саме тут можна напитися і відновити запаси холодної води, джерела вириваються на поверхню прямо з-під кам’яних глиб. Вийшовши на Чорногорський хребет, повертаємося на південний схід і слідуємо все більш крутою стежиною до вершини Піп Іван. Перед собою бачимо грандіозну кам’яну споруду напівзруйнованої обсерваторії. З вершини гори видно головний хребет Чорногорії, який виділяється Менчулом (1998 м н.р.м.), Бребенеськулом (2036 м н.р.м.) і зліва від них - Томнатіком (2018 м н. р. м.), а між ними видно конус Говерли (2061 м н.р.м.). Найближчими сусідами г. Піп Іван з півночі є г. Смотрич, на сході - Зграйки (1749 м н.р.м.), на півдні - Шуряк (1773 м н.р.м.), з південного заходу - Васькул (1737 м н.р.м.) з величезним обривом на східних схилах. З півдня хребет, який замикає долину Білої Тиси. Це - Марамароські Альпи. Вдалині - Петрос (2305 м н.р.м.) і стрункий Піп Іван Марамароський ( 1989 м н.р.м).

·  Хребет : Чорногора

·  Висота : 2022 м

Піп-Іван - одна з найвищих вершин хр.Чорногора, знаходиться на пд.-сх. кінці хребта на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей. Має пірамідальну форму, у привершинній частині - кам'яні розсипища. Є давньольодовикові форми рельєфу. Складається з пісковиків. Вкритий переважно субальпійською рослинністю. Поширені чагарники (яловець сибірський, рододендрон) і ялинові ліси (до висоти 1500-1600 м). Свою назву дістав від скелі на вершині, яка нагадувала попа в рясі. У даний час від скелі залишилася безформна купа каміння. На вершині - розвалини польської обсерваторії початку століття. Об'єкт туризму.

Вихід з Дземброні.

Найкоротшим виходом на цю гору є шлях з Дзємброні. Від траси Ільці - Зелена до села - 4,5 км.. Дорога йде вздовж потоку, на 2-му кілометрі - трельовочний майданчик. Початком підйому з Дзємброні є автобусна зупинка. Ближче до річки - місця для наметів, біля зупинки - магазин. Від зупинки дорога на полонину під Смотричем круто піднімається на горб (в південному напрямку), орієнтир - щит Карпатського Державного національного парку, і, поступово набираючи висоту, йде спочатку між угіддями, далі - входить у ліс. На межі лісу - альтанка. Через ліс дорога йде з мінімальним підйомом, тягуни є уже при виході на полонину. У верхній частині полонини знаходиться колиба і кошари. Пастухи тут живуть з травня по вересень. Можна купити бринзу і вурду, переночувати не пускають. Від колиби є два основні варіанти підйому на головний чорногорський хребет:

А) Через відріг Смотрича Вухатий Камінь, минаючи головну вершину Смотрича. Від колиби дорогою потрібно піднятись у західному напрямку (направо) і вийти на поляну (хороше місце для ночівлі, є дрова і вода). На поляні є розгалуження доріг - одна йде далі на захід і спускається вниз, в долину потоку Дзємброня, друга, потрібна, повертає ліворуч і, через невеликі зарослі кущів входить в ліс. Через пів години переходу лісом дорога виводить до невеликого водоспаду, повертає праворуч, перетворюється на стежку і піднімається на північний наріжник Вухатого Каменю, поступово гублячись у травах.

Орієнтиром тут служать скальні виходи Вухатого Каменю - так звані „церкви”. Потрібно рухатись до найближчого скального останця і далі, в південного напрямку, підніматись від скали до скали аж на хребет Смотрича, звідки спуститись на сідло.

Я пробував ходити і траверсом Вухатого Каменя, спускаючись в котел і виходячи надалі просто на сідло. Жерепу - порівняно небагато й невисокий, багато каміння. Той шлях виявився довшим, ніж підйом на Вухатий і подальший спуск на сідло.

Б) Через головну вершину Смотрича. Потрібно піднятись на горб відразу за колибою. На горбі є поляна. Стежка йде в напрямку південний південний схід, сходить в ліс, де бере правіше, і, поступово набираючи висоту виходить над верхньою границею лісу в зарості негустого жерепу. Тут потрібно далі рухатись у напрямку лінії хребта, щоб вийти до скал і далі, піднімаючись від скал до скал вийти на вершину Смотрича, з якої , повернувши направо (на захід) і пройшовши над Вухатим Каменем спуститись на сідло між Смотричем і Бальзатулем - найвищою точкою полонини Бальзатул, стовп № 18.

Рухаючись по лінії хребта Смотрич - головний хребет Чорногори зліва, дещо нижче можна зауважити залишки фундаменту - то руїни колишнього польського притулку AZS. На сідлі збереглись окопи. Вода - нижче руїн.

На головний хребет з сідла виводить дорога, яка, повз невеличке озерце в південному напрямі через 2 км. піднімається до руїн „Білого Слона”.

Основні місця ночівель: колиба під Смотричем (взимку), поляна на горбі над колибою, біля руїн бувшого притулку на сідлі, руїни обсерваторії.

Сховатись від дощу можна і в печерці в скалах на головній вершині Смотрича.

http://karpaty.nezabarom.ua